»Від роду до роду». Книга про мій родовід...для перегляду...натиснути

 Присвячується моїй мамі Довбні Любові Володимирівні

В своє село лелекою лечу, хоч довелося в місті проживати.

 Я чую досі запах чебрецю і бачу маму рідну біля хати.

 Рожеві ранки пахнуть молоком, ясніші зорі скупані у росах.

 Здається, що дитинство там моє, ще бродить по розкиданих покосах.

 Уже порошить  в  скроні сивина. В моїм житті багато пережито.

 Живим теплом там дихає земля і гомонить вода в ставку з болотом.

 Люблю ланів шовкове полотно,  і  стару  грушу в огороді.

 Село моє,  Хоружівка моя,  ти крапелька одна моєї долі.